+38 (0332) 24-24-97
+38 (0332) 24-12-61
wifi
img
img img
img
Колиска Лесиного таланту

         Село Колодяжне розкинулося в одному з найчарівніших куточків Волинського Полісся. Згадка про нього в документальних джерелах датується 1583 роком. Збереглися перекази про те, що в центрі села було два великі колодязі-джерела, в яких вода славилась чудовим смаком. Мабуть, тому й поселення назвали Колодяжним. Одне з тих джерел існувало донедавна (30-х років минулого століття) і називалося «Лесин кадуб».         Відомим на весь світ село стало завдяки Лесі Українці та Олені Пчілці, які жили і творили тут.

         Експозиція музею-садиби Лесі Українки розмішена у двох меморіальних будинках – «білому» Лесиному та «сірому» батьківському, де представлено документальні матеріали з життя і творчості Лесі Українки, Олени Пчілки та інших членів сім’ї Косачів.

«Сірий» будинок Косачів

         Восени 1868 року Петро Антонович Косач придбав маєток у селі Колодяжне Ковельського повіту. Він обіймав 471,44 десятин землі. До маєтку прилягали урочища Коничівщина, Стадниця, Прислинське.

         Саме після переїзду родини до Луцька навесні 1879 року Петро Косач розпочав у Колодяжному планову забудову. Той дім, що звався «великим», згодом «старим», а серед колодяжненців «палацом», був збудований у 1882 році і родина Косачів переїхала до Колодяжного. Саме тут почалася активна літературна і видавнича діяльність матері Лесі Українки – Ольги Петрівни Косач (літературний псевдонім Олена Пчілка).

         З «Автобіографії» Олени Пчілки: «До часу проживання нашого в Колодяжному припадають перші мої спроби в поезії, але ніде я тих поезій не друкувала і вже геть пізніше зібрала їх і видрукувала окремою книжечкою «Думки-мережанки». Та в Колодяжному проте ж оддала я вперше мій белетвір до друку».

         1896 року розпочали будівництво «сірого» будинку, який має три кімнати, кухню, дві веранди. Велика простора кімната – вітальня Косачів, побудована за проектом Олени Пчілки, зі сценою на невеликому підвищенні. Тут відбувалися домашні вистави і літературні вечори. Праворуч від сцени – буфет з посудом із села Запруддя Ковельського повіту, з маєтку тітки Лесі Олени Косач (в одруженні Тесленко-Приходько). Середину вітальні займають великий стіл під білою полотняною вишитою скатертиною і стільці. У вечірні години кімнату освітлювали підвісна лампа, свічник зі свічкою. На маленькому столику, накритому родинною серветкою, – шкатулка Лесі Українки з ґудзиками, голками, гачком для в’язання. Етажерка з книгами, сімейний альбом, статуетки. На стіні портрет Тараса Шевченка. В кутку праворуч – великий годинник.

         У робочому кабінеті Петра Косача стоїть старовинний секретер з письмовим приладдям, етажерка з книгами ХІХ століття, книжкова шафа з енциклопедичними словниками Брокгауза і Єфрона, на стіні в рамочці фото Олени Пчілки. 

         Третя кімната служила родині Косачів за спальню з якої можна вийти на простору веранду.

Лесин «білий» будинок

         Дерев’яний будиночок – «Лесин домик» (або «білий»), зведений 1890 року майстрами з Любитова й Колодяжного. «Щоб було просторіше, збудував за це літо окреме літературне шале-флігель для старших дітей… У флігелі кімнати світлі, високі, сухі, саме такі, що дуже потрібні Лесі», – писав Петро Антонович од Л. М. Драгоманової.

         Веранда була велика, колони зі стовбурів беріз. При сонці чи в місячну ніч будинок ніби світився своїми білими стінами, тому назвали його «білим». На даху веранди прилаштували для Лесі солярій.

         Рожева кімната була не лише спальнею, а й робочим кабінетом Лесі Українки. Тут стоїть робочий стіл з копіями рукописів і письмовим приладдям, чашечка. Біля столу крісло обтягнуте червоним оксамитом, етажерка з творами Г. Гейне, В. Шекспіра, В. Короленка, В. Гюго, примірники журналів «Киевская старина», «Літературно-науковий вісник», праці з історії, філософії. Ліжко з червоного дерева, туалетний столик з великим овальним дзеркалом, шкатулка з намистом, запонками, стрічками.

         Блакитна кімната – вітальня з коминком, біля якого Леся писала, відпочивала. Велику частину кімнати займає рояль. «Леся страшенно любила музику, була до неї дуже здатна, здатна навіть до композиторства», – згадувала О. Косач-Кривинюк.

         Середину кімнати займає овальний стіл з червоного дерева, накриий гаптованою полотняною скатертиною. Біля стіни невеликий м’який диван, оббитий зеленим оксамитом. В кутку кімнати великий годинник, який показує годину смерті поетеси.

         Хоча прожила Леся Українка у своєму «білому» будинку лише до 1897 року, але після довгих від’їздів завжди поверталася в Колодяжне, вважаючи його своєю батьківщиною.

         Під час Другої світової війни садибу було практично зруйновано, тож музей створено у відреставрованому й оновленому приміщенні 1949 року. В 1991 році садибу вдруге повністю відреставрували, наблизивши її до європейських музейних стандартів, оновили й розширили експозицію. Тут розташовано кілька кімнат-експозиційних залів, які складаються із чотирьох розділів: «Волинськими стежками Лесі Українки»; «Колодяжне – колиска Лесиного таланту»; «Крізь усе життя – до «Лісової пісні»; «Історія музею. Трагедія родини Косачів». Садиба-музей оточена красивим парком зі ставком. Саме прогулянки цими мальовничими місцями надихнули Лесю Українку на створення багатьох чудових творів: «Сафо», «Співак», «Русалка», «Конвалія», «Лісова пісня» та інших і саме тут з’явився її псевдонім.

         Серед 6 тисяч музейних експонатів особливо популярними є особисті речі Лесі Українки та її одяг: корсет; намисто; стрічки; шкатулка для прикрас; сорочка, оздоблена Оленою Пчілкою; рояль, виготовлений 1860 року відомою французькою фірмою Ignace Pleyel, яка працює і досі. Улюблений Лесин інструмент подарувала дружина Михайла Драгоманова – Лесиного дядька.

         Цікаво також побачити сімейні фотографії, речі побуту та етнографії, старовинні й вишукані меблі, рукописи і прижиттєві видання творів письменниці та багату сімейну бібліотеку. Про кожен експонат тут розкажуть цікаву історію, детально ознайомлять із подіями, які відбувалися у житті Косачів та вплинули на становлення Лесі Українки як письменниці.

         Щороку музей відвідує понад 30 тисяч людей, організовується до двох тисяч екскурсій, проводиться науково-дослідницька, освітня, видавнича робота.

         Ті, хто волею долі покинув Колодяжне, міг би про нього сказати словами Михайла Косача, брата Лесі: «У мене тільки з Колодяжним в’яжеться думка про дім «свій». Ні про які інші краї я не можу сказати «їду додому». Хто залишився поліщуком від натури, згідний з Ізидорою Косач: «Жодної екзотики, жодної найпишнішої природи не любила так, як наше Волинське Полісся». В далекій Америці – «дивлюся на черешні, вкриті цвітом, і все згадую Колодяжне».

         Леся Українка, невмирущий дух якої й нині витає над Колодяжним, ще більше як сто літ тому передбачала, що до неї, як на прощу

                                       «Будуть приходити люди,

                                         Вбогі й багаті, веселі й сумні,

 Радощі й тугу нестимуть мені,

    Їм промовляти душа моя буде.»

                                                                                         «Лісова пісня»

         Це передбачення стало пророчим, адже джерело сили її духу, енергії, любові до України невичерпне, як саме життя.

 

Література

Волинський музей. Історія і сучасність. : тези та матеріали наук.-практ. конф., присвяч. 65-річчю Колодяжненського краезнав. музею та 45-річчю Колодяжненського літ.-мемор. музею Лесі Українки. 16-17 червня 1994 р. м. Луцьк / Волин. обл. упр. культури; Волин. краезнав. музей. – Луцьк : Ініціал, 1998. – 52 с.

Волинський музей : історія і сучасність : Наук. збірник. Вип.4 : Матеріали IV Всеукр. наук. – практич. конференції, присвяч. 80 – річчю Волинського краєзнавч. музею та 60 – річчю Колодяжненського літ. – меморіал. музею Лесі Українки, Луцьк – Колодяжне, 19 – 20 травня 2009 р. – Луцьк, 2009. – 542 с. : фотоіл.

Колодяжне-колиска Лесиного таланту : путівник / текст Л. Мержвинська; фото А. Квасюк, Л. Максимов, О. Антонюк. – Ковель : ТОВ «Ковельська міська друкарня», 2011. – 36 с. : фот.

Колодяжне : Чиста криниця натхнення / Джерела безсмертного

слова : Лесині місця на Волині / Упоряд. і ред. В. С. Гей. – Луцьк : Надстир’я, 1996. – 90 с. : фотоіл., портр.

Комзюк В. Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному : Путівник / В. Комзюк, Л. Мержвинська. – Луцьк : Ініціал, 1996. – 62 с.

Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури : матерали II Всеукр. наук.-практич. конф. 24-25 лютого 2001 р., с. Колодяжне. Наук. зб. / Волин. облдержаадмін. та ін. – Луцьк : Надстир’я, 2001. – 140 с. : фотоіл.

Леся Українка і родина Косачів в контексті української та світової культури : наук. зб. вип. 4 : матеріали IV Всеукр. наук.- практич. конф., присвяч. 140-річчю від  дня народж. Лесі Українки та 100-річчю з часу написання драми-феєрії “Лісова пісня”, 24-25 лютого 2011 р., м. Луцьк, с. Колодяжне на Волині / Упр. культури і туризму Волин. облдержадмін. та ін. – Луцьк, 2011. – 304 с. : іл.

Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки у селі Колодяжному Ковельського району // Сім чудес Волині. – Луцьк : ПП”Волинянин ”, 2011. – С. 20-23

Українка, Леся (1871-1913).   Слово, моя ти єдиная зброє… / Українка, Леся ; Вол. краєзн. музей, Колодяжненський літ. – мемор. музей Лесі Українки; упоряд. В. Комзюк, Н. Пушкар, А. Силюк. – Луцьк, 2016. – 292 с. : портр.

Струцюк Й. Колодяжненський літературно-меморіальний музей Лесі Українки : путівник / Й.Струцюк, І. Чернецький; худож. І. Плесканко. – Львів : Каменяр, 1984. – 70 с. : фот.

 

Періодика

Мартинюк В. У музеїв – ювілеї : Волинському краєзнавчому музею – 80, Колодяжненському літературно–меморіальному музею Лесі Українки – 60 / В. Мартинюк // Віче. – 2009. – №20. – 21-27 трав. – С. 16.

Борковський А. Подруга Лесі Українки подарувала їй ніж для розрізання паперу : 10 липня 1949 року відкрито меморіальний музей великої поетеси в селі Колодяжне Ковельського району / А. Борковський // Волинь-Нова. – 2019. – № 51, 9 лип. – С. 8.

 

WEB–БІБЛІОГРАФІЯ

Колодяжне [Електронний ресурс] // TravelUkraine&World : [веб-сайт]. – Режим доступу https://www.travelua.com.ua/volin/kovelskij/kolodyazhne.html. – Назва з екрану.

Колодяжненський літературно меморіальний музей Лесі Українки – філіал Волинського краєзнавчого музею [Електронний ресурс] // Музейний простір Волині : [веб-сайт]. – Режим доступу http://volyn-museum.com.ua/index/kolodjazhnenskij_literaturno_memorialnij_muzej_lesi_ukrajinki/0-10. – Назва з екрану.

Літературно-меморіальний музей-садиба Лесі Українки в Колодяжному [Електронний ресурс] : izi.TRAVEL : [веб-сайт]. – Режим доступу https://izi.travel/de/df69-literaturno-memorialniy-muzey-sadiba-lesi-ukrayinki-v-kolodyazhnomu/uk. – Назва з екрану.

Музей Лесі Українки (Колодяжне) [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Режим доступу https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D1%83%D0%B7%D0%B5%D0%B9_%D0%9B%D0%B5%D1%81%D1%96_%D0%A3%D0%BA%D1%80%D0%B0%D1%97%D0%BD%D0%BA%D0%B8_(%D0%9A%D0%BE%D0%BB%D0%BE%D0%B4%D1%8F%D0%B6%D0%BD%D0%B5). – Назва з екрану.

Музей-садиба Лесі Українки, Колодяжне [Електронний ресурс] // Найцікавіше на IGotoWorld : [веб-сайт]. – Режим доступу https://ua.igotoworld.com/ua/poi_object/66217_lesya-ukrainka-museum-estate.htm. – Назва з екрану.

Садиба-музей Лесі Українки (с.Колодяжне, Волинська обл.) : карта, опис [Електронний ресурс] // Дримба – мандруймо Україною : [веб-сайт]. – Режим доступу https://drymba.com/uk/about. – Назва з екрану.

 

Підготувала:             завідувачка відділом краєзнавчої літератури  Окунєва О. А.