+38 (0332) 24-24-97
+38 (0332) 24-12-61
wifi
img
img img
img
Лауреати Національної премії України імені Тараса Шевченка

«Шевченкове коріння проросло на Волині»

20 травня 1961 року вийшла постанова Ради Міністрів УРСР «Про встановлення щорічних Республіканських премій імені Т. Г. Шевченка». Тоді ж затверджено Положення про премії та зразки почесних знаків і дипломи лауреатів, створено Урядовий комітет на чолі з О. Корнійчуком, до якого ввійшли партійно-державні керівники та визначні діячі української культури.

Присуджуватися премії мали за високохудожні твори літератури, журналістики, образотворчого мистецтва, музики, театру, кіно, які визнані та високо оцінені громадськістю.

9 березня 1962 року першими лауреатами Шевченківської премії стали Олесь Гончар, Павло Тичина і Платон Майборода.

У 1982 році встановлено додатково ще одну премію за кращий твір літератури і мистецтва для дітей та юнацтва. У 1997-1999 роках була запроваджена Мала Державна премія ім. Т. Г. Шевченка, яка присуджувалася за кращий творчий дебют молодим митцям віком до 35 років.

Список Шевченківських лауреатів за всі роки існування премії налічує понад 500 персоналій та колективів, є серед них і наші земляки.

Жулинський Микола Григорович

(25.08.1940 р.н., с. Новосілки, тепер Млинівського р-ну Рівненської обл.)

Літературознавець і критик, доктор філологічних наук, академік НАН України (з 1992 р.). Закінчив 1968 року Київський університет. З 1996 року – член Комітету з Державних премій України ім. Т. Г. Шевченка, член Національної ради Конгресу української інтелігенції, член редколегії журналів «Київ», «Київська старовина», «Слово і час».

Державної премії ім. Т.Г. Шевченка удостоєний 1992 року за книгу «Із забуття – в безсмертя».

Зінкевич Василь Іванович

(01.05.1945 р.н., с. Васильківці Ярмолинецького району Хмельницької обл.)

Естрадний співак, народний артист УРСР з 1986 року, Герой України. Закінчив 1968 року Вижницьке училище декоративно-прикладного мистецтва. Працював у 1968-1973 рр. художнім керівником народного самодіяльного ансамблю «Смеричина», 1973-1975 рр. – соліст вокально-інструментального ансамблю «Смерічка», з 1975 р. – соліст ансамблю «Світязь» (з 1980 р. -художній керівник). Зараз виступає сольно.

Державна премія ім. Т.Г. Шевченка присуджено 1994 р. за концертні програми останніх років.

Сверстюк Євген Олександрович

(13.12.1928 р.н., с. Сільце Горохівського району Волинської обл.)

Філософ, письменник, культуролог, літературознавець, доктор філософських наук з 1998 р. Закінчив 1952 р. Львівський університет. У 1953-1956 рр. – аспірант НДІ психології Міністерства освіти УРСР.

У 1956-1959 рр. – викладач української літератури Полтавського педінституту, 1959-1960 і 1962-1965 рр. – старший науковий працівник НДІ психології.

Працював в журналах «Вітчизна», «Український ботанічний журнал», газеті «Наша віра».

Заарештований у січні 1972 р. і засуджений за ст. 62 ч.І КК УРСР «за виготовлення і розповсюдження документів самвидаву». 1983 р. повернувся до Києва. Автор книг: «Собор у риштованні» (1970), «Підпільні есе» (1976), «Вибране» (1979), «Блудні сини України» (1993), «Шевченко і час» (1996) та інші.

Лауреатом Держаної премії ім. Т.Г. Шевченка став у 1995 р. за книгу «Блудні сини України».

Слапчук Василь Дмитрович

(23.12.1961 р.н., с. Новий Зборишів Горохівського району) Письменник, критик, літературознавець, заслужений діяч мистецтв України з 2002 року.

Середню освіту здобув у Лобачівській середній школі, далі навчався у ПТУ №1 м. Луцька, працював на Луцькому автомобільному заводі, автозаводі «Комунар» у Запоріжжі. Звідти був призваний до лав Радянської Армії, служив в Афганістані.Після афганської війни назавжди залишився прикутим до інвалідного візка.

Кавалер орденів Червоної Зірки (1987) та «За мужність» III ступеня (1998).

1988-1993 рр. – навчався на факультеті української філології Луцького державного педагогічного інституту ім. Лесі Українки.

Перші спроби літературно-художнього пера датовані 1982-1983 рр. Як літератор відбувся в роки незалежності. Автор книг: «Як довго ця війна тривала» (1991), «Мовчання адресоване мені» (1996), «Укол годинниковою стрілкою» (1998), «Птах з обпаленим крилом» (2002), «Риба під парасолем» (2005), «Золоті куполи» (2005), «Осінь за щокою» (2006), «Клітка для неба» (2007) та багато інших.

Лауреат премій: «Надія» (1993 рік); ім. А. Кримського (1997); ім. Василя Стуса (1999); фундації Воляників-Швабінських (2000); «Тріумф», ім. П. Тичини (2001); ім. Івана Огієнка (2002); ім. Богдана-Нестора Лепкого, ім. Бориса Нечерди (2003); ім. Олекси Гірника (2006); ім. Івана Кошелівця (2008); ім. Пантелеймона Куліша (2011).

Найпочеснішого звання лауреата Національної премії України імені Т. Шевченка за книги «Навпроти течії трави» і «Сучок на костурі подорожнього» удостоєний у 2004 році.

Заслужений діяч мистецтв України.

Література:

Книги:

Шевченківські лауреати 1962-2001: енцикл. довід. / авт.-упоряд. М. Г. Лабінський. – К.: Криниця, 2001. – 689 с.

Газети:

Вербич В. Василь Слапчук – з Тарасом Шевченком / В. Вербич // Сім’я і дім. – 2004. – 26 лют. –С.10

Вітаємо!: [нар. арт. Зінкевичу В. присуджено Держ. премію України ім. Т. Г. Шевченка] // Волинь. – 1994. – 10 берез.

Гей В. Очистити замулені криниці: На здобуття Держ. премії України ім. Т. Шевченка: [М. Жулинський] / В. Гей // Мол. Волинь. – 1992. – 28 лют.

Лагановський Л. Перший Шевченківський лауреат Волині: [Василь Слапчук] / Л. Лагановський // Уряд, кур’єр. – 2004. – 13 берез. – С. 8

Мартинюк М. Волинянин, поет Василь Слапчук став лауреатом Націонаьної премії / М. Мартинюк // Луцький замок. –2004. – 26 лют. – С. 1,10

Сивокінь Г. Право на свою естетику: [про відзначення Шевченківською премією В. Слапчука] / Г. Сивокінь // Літ. Україна. – 2004. – 19 лют. – С. 6

Талановитий співак України: На здобуття Держ. премії України ім. Т. Шевченка: [нар. артист України В. Зінкевич] // Волинь. – 1994. –З лют.

Шевченківський рахунок 2004: [про присвоєння Нац. премії ім. Т. Г. Шевченка В. Слапчуку] // Україна молода. – 2004. – 25 лют.-С. 12