+38 (0332) 24-24-97
+38 (0332) 24-12-61
wifi
img
img img
img
Герасимчук Віктор Гнатович

   Народився 13 серпня 1935 року в с. Топільне  Рожищенського району Волинської області. У 1963 році закінчив диригентсько-хоровий відділ Луцького державного музичного училища, диригентський (1969, кл. викл. І. Небожинського) та композиторський (1978, кл. проф. Д. Задора) факультети Львівської державної консерваторії ім. М. Лисенка. Віктор Герасимчук став першим професійним композитором Волині та першим серед волинян був прийнятий до Спілки композиторів України (1978). У 1965 – 1979 роках працював викладачем музично-теоретичних дисциплін та диригування Луцького культурно-освітнього училища, а в 1979 – 2001 роках – викладачем цих дисциплін у Луцькому педагогічному училищі. На початку 1980 х вів клас композиції у Луцькій дитячій музичній школі № 2.

     Творчий шлях Віктора Герасимчука розпочався ще до навчання у Луцькому музичному училищі. Уже тоді звучали його пісні “Вальс юності” (вірші П. Маха), “Краю коханий мій” (власні вірші), “Коли над копрами” (вірші К. Найчука) та ін. Пізніше стали популярними “Тихо падає цвіт” (вірші О. Богачука), “Ожини” (вірші П. Маха), “Яблуневими пелюстками” (вірші П. Біби), “Коралове намисто” (вірші Д. Луценка), “Не дивися на місяць весною” (вірші Л. Українки). Ще до вступу на композиторський факультет В. Герасимчук заявив про себе у вокально-хоровому жанрі – став відомим музичним діячем Волині та отримав визнання за її межами. Про це свідчать численні публікації творів, починаючи з 60-х років, як у місцевій пресі так і в колективних збірниках та республіканських журналах (“Репертуарнй збірник”, “Заспів”, “Райдуга”, “Пісні нової Волині”, “Співає Лесин край”, “Музичні вечори”, “Хорові твори українських радянських композиторів”, “Хорові твори композиторів Львівщини”, “Вокальні твори на слова Лесі Українки”, “Музика”, “Україна” та ін.). Про визнання композитора свідчать також статті, присвячені розвитку самодіяльної композиторської творчості (збірник “Художня самодіяльність на сучасному етапі” (1977), журнал “Соціалістична культура” (1972).

   Навчання на композиторському факультеті розширює творчі горизонти Віктора Гнатовича. Вільне оволодіння поліфонічною технікою, вивчення сучасних напрямів композиторської творчості, зокрема додекафонної техніки, оновлює звукову палітру автора (струнний квартет, кантата “Обеліски і колоски” та інші твори). Значним художнім досягненням творчості композитора того часу стала кантата “Обеліски і колоски” на вірші П.Шаповала, високу професійну оцінку якій дали музикознавець Ніна Герасимова-Персидська та композитор Дизидерій Задор. Творча співдружність єднала композитора з волинськими (П. Махом, О. Богачуком, В. Геєм, Й. Струцюком, В. Лазаруком та ін.) і київськими (П. Бібою, Д. Луценком, М. Вінграновським) поетами. Особливою любов’ю композитора стала поезія Лесі Українки, до якої він неодноразово звертався протягом свого життя. Твори на її тексти отримали високу оцінку музичної громадськості. У 1996 році на Ш Міжнародному конкурсі хорового мистецтва імені Лесі Українки чотири хори Віктора Герасимчука на вірші поетеси стали конкурсними (“Вечірня година”, “Горить моє серце”, “До тебе, Україно”, “Що ти говориш, любко моя мила?”). На IV Всеукраїнському конкурсі хорового мистецтва імені Лесі Українки у 2006 році звучав конкурсний твір “Лагідні весняні ночі зористі!”. В. Герасимчук – лауреат багатьох обласних та всеукраїнських конкурсів на найкращу пісню. Пісні “Батькова криниця” (вірші В. Гея) та “А окопи, як рани” (вірші А. Михайлевського) у різний час були визнані найкращими піснями року. Хор “Чорний біль весни” (вірші В. Гея), присвячений чорнобильській трагедії, став лауреатом всеукраїнського хорового конкурсу (Житомир), а пісня “Ожини” на вірші П. Маха давно стала народною. Композитор був делегатом VII, VIII, IX, XI з’їздів композиторів України та VII, VIII Всесоюзних з’їздів композитор СРСР. Музика композитора неодноразово звучала на пленумах та з’їздах композиторів України, Міжнародному фестивалі “Київ Музік Фест‘98”, творчих звітах майстрів мистецтв і колективів художньої самодіяльності Волині у Києві.

   Завжди великим успіхом користувалися вокально-хорові і фортепіанні твори композитора. Підсумком творчих етапів митця стали концерти: “Пісню дарую людям” (Луцьк, 1974), три авторські концерти (Луцьк, 1980, 1987, 1995) та творчий звіт (Львів, 1984). Твори В. Герасимчука увійшли до репертуару заслуженої хорової капели “Трембіта” (Львів), народного камерного хору “Легенда” (Дрогобич), народної хорової капели хлопчиків та юнаків “Дударик” (Львів), камерного хору “Благовіст” (Луганськ), народної хорової капели “Колорит” (Камінь-Каширський), народної жіночої хорової капели Луцького педагогічного колледжу, солістів: Василя Чепелюка, Зої Комарук та ін. З 1986 року виходить друком низка збірок композитора: “Вокальні твори” (1986), “Горить моє серце” (хори і солоспіви на вірші Лесі Українки, 1994), “Кантата “Обеліски і колоски” ( 1985), “Соната для фортепіано” (1997), “Молодість моя” (вибрані пісні та романси) (2000).

   Композитор займався громадською діяльністю, був одним з найактивніших учасників музичного життя на Волині. Протягом сорока років працював позаштатним методистом Волинського центру народної творчості. Брав участь у проведенні семінарів народної творчості в районах області. Був головою журі обласних конкурсів: конкурсу народно-інструментальної музики “Калинова сопілка”, конкурсу кобзарського мистецтва, членом журі конкурсів духової музики, двох регіональних та Ш Міжнародного конкурсу вокально-хорових колективів імені Лесі Українки, у 90-х роках – головою журі обласної комісії з атестації народних аматорських колективів. У 1975 – 1998 роках композитор очолював обласне об’єднання самодіяльних композиторів Волині. В. Герасимчук був членом Президії Правління обласного відділення музичного товариства України, входив до складу комітету з присудження обласних премій у галузі літератури, культури і мистецтва. 1989 року обраний членом Правління Спілки композиторів України. Заслужений діяч мистецтв України (1991), Лауреат обласної мистецької премії ім. І. Стравінського (1995). Нагороджений багатьма грамотами, Ленінською ювілейною медаллю (1970), медаллю “Ветеран праці” (1988), значком “Відмінник народної освіти УРСР” (1983). Помер композитор 2 грудня 2004 року в м.Луцьку.

Література:

 Герасимчук В. Горить моє серце : хори та солоспіви на слова Лесі Українки / В. Герасимчук. – Луцьк. – Надстир’я, 1994. – 88 с.

Література про В. Г. Герасимчука:

Карабін Н. Композитори Волині : за матеріалами із фондів Волинського краєзнавчого музею / Н. Карабін // Волинський музей: історія і сучасність : наук. збірник. Вип. 4. – Луцьк, 2009. – С. 89-91

Філатенко А. Ніжність і мужність : з творчого вечора композитора Віктора Герасимчука / А. Філатенко // Рад. Волинь. – 1987. – 19 трав.

Матвійчук Л. Пісні волинського композитора / Л. Матвійчук // Рад. Волинь. – 1990. – 29 трав.

Балик Н. Серцем творити музику / Н. Балик // Рад. Волинь. – 1991. – 19 трав.

Філатенко А. Нова збірка композитора / А. Філатенко // Волинь. – 1994. – 24 лют.

Філатенко А. Композитор землі волинської / А. Філатенко // Волинь. – 1995. – 25 трав.

Балик Н. Музика його душі / Н. Балик // Волинь. – 1995. – 31 серп.

Жарчинська О. Музична кар’єра розпочиналася з «унікального смичкового інструмента» / О. Жарчинська // Луцький замок. – 1997. – 4 верес.

Гуменюк Н. «Композиторська праця не може бути хобі» : Віктор Герасимчук / Н. Гуменюк // Віче. – 1997. – 22 трав.

Гуменюк Н. Соната Віктора Герасимчука / Н. Гуменюк // Віче. – 1998. – 18 черв.

Герасимчук В. Дилетанти від поезії і музи / В. Герасимчук // Волинь. – 1998. – 4 черв.

Підготувала:                   Окунєва О. А. – заввідділом краєзнавчої літератури