+38 (0332) 24-24-97
+38 (0332) 24-12-61
wifi
img
img img
img

Біобібліографічна довідка «Такий я ніжний, такий тривожний»

6 січня 2013 року – 115 років від дня народження українського поета Володимира Миколайовича Сосюри

       Найніжнішим українським ліриком, українським соловейком називають Володимира Сосюру, чиє поетичне слово народжувалося з любові і з любов’ю промовляло до всього сущого на землі.

       Володимир Миколайович Сосюра народився 6 січня 1898 р. на станції Дебальцеве (тепер Донецька область) в сім’ї робітника. Дитинство поета минуло на Донбасі. Навчався в п’ятирічній школі на відмінно, читав багато книжок. Але в одинадцять років змушений був іти працювати до бондарного цеху содового заводу, потім телефоністом, чорноробом. З 1911 по 1918 р. навчався в двокласному училищі м. Верхнього, трикласному нижчому сільськогосподарському училищі на станції Яма Пiвнiчно-Донецької залiзницi. Володимир Сосюра брав участь в Українській революції, спершу в армії УНР, пізніше в Червоній армії.

       14 жовтня 1917 р. лисичанська газета «Голос рабочего» друкує його вірш «Плач волн», затим – перший вірш українською мовою «Чи вже не пора», а наприкінці жовтня – «Товаришу», написаний у стилі революційного маршу.

       У 1918 р. у складі робітничої дружини содового заводу В. Сосюра бере участь у повстанні проти кайзерівських військ, стає козаком петлюрівської армії, входить до особистої варти Петлюри. Згодом утік з її лав і потрапив в полон до денікінців. Його розстрілювали як петлюрівця, але рана була несмертельною і поет вижив. Судив Володимира Сосюру і червоний ревтрибунал – тільки житейська мудрість голови трибуналу, котрий розгледів у хлопчині поета, врятувала йому життя.

       1920 р. В. Сосюра опинився в Одесі, де його, хворого на тиф, прийняли до своїх лав бійці Червоної Армії. У 1920-1921 pp. воює з білополяками та армією Нестора Махна.

      1921 р. побачила світ збірка В. Сосюри «Поезії», що досі вважалася його першою книжкою (проте віднайдений документ корегує цю думку: рукою поета в нім записано, що в 1918 р. було надруковано й видано першу збірку його поезій «Пісні крові…», але її поки не знайдено). Цього ж 1921 p., виходить поема «Червона зима», яка зробила Володимира Сосюру знаменитим.

       З-під пера митця вийшла низка ліро-епічних поем: «Оксана» (1922), «Робітфаківка» (1923), «Воно», «Шахтар», «Сількор», «Хлоня». До них належала й поема «Махно» (близько 1924 р.), текст якої не зберігся. Одним із перших проявів інтересу молодої літератури до рідної давнини став віршований роман В. Сосюри «Тарас Трясило» (1926).
По закінченні громадянської війни вчився в Комуністичному університеті в Харкові (1922-1923 рр.) і на робфаці при Харківському інституті народної освіти (1923-1925 рр.).

       Від 1925 р. поет повністю віддається літературній праці, полишивши агітпроп, а потім і Харківський університет. Протягом десятиліття (1922—1932 рр.) він був членом багатьох літературних організацій (Пролеткульту, «Плугу», «Гарту», ВАПЛІТЕ, ВУСППу та ін.), постійно брав участь у літературних дискусіях.

       У 1928-1929 рр. виходять поеми Володимира Сосюри «Вчителька», «Поет», «Заводянка», «ГПУ», публікуються збірки віршів «Де шахти на горі» (1926), «Коли зацвітуть акації» (1928), «Серце» (1931), «Червоні троянди» (1932). Поет бере активну участь у літературному житті — багато виступає перед робітниками, на творчих дискусіях і вечорах.

       За «націоналістичні ухили» у 1934 р. поета виключили з партії і зі Спілки письменників. У ці кризові роки В. Сосюра майже не пише, займається поетичними перекладами (О. Пушкіна, М. Лермонтова, О. Блока, Христо Ботева, І. Петникова). 1936 р. В. Сосюру знову приймають до Спілки радянських письменників. У припливі нових сил і надії він повертається до роботи – з’являються збірки «Нові поезії» (1937), «Люблю» (1939).

       1940 р. В. Сосюра завершує своє найбільше ліро-епічне полотно – роман у віршах «Червоногвардієць», який увібрав усе те, що становить автобіографічну основу його творчості 20 – 30-х років: спогади про дитинство, передреволюційна Донеччина, громадянська війна, боротьба й кохання в своєму магічному поєднанні.

      1944 р. поет пише вірш «Любіть Україну», який був видрукуваний в Україні і в Росії, сприйнятий як глибоко патріотичний заклик до відстоювання рідної землі від ворожих посягань, а 1951 року став причиною цькування В. Сосюри.

       1947 р. виходить з друку збірка поезій «Щоб сади шуміли», відзначена 1948 р. Державною премією І ступеня.
1959 р. поет завершує поему «Мазепа», розпочату в 1929 р.

       За збірки поезії «Ластівки на сонці» і «Щастя сім’ї трудової» В. Сосюра 1963 р. удостоюється звання лауреата Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.

      Окрему групу в творчій спадщині Володимира Сосюри складають сюжетні ліро-епічні твори «Огненні дороги» (1947), «Студентка» (1947), «Іван Черепаха» (1952), «Васильок» (1957), «Дочка лісника» (1966).

       Були видані книжки для дітей «Травнева пісенька» (1950), «Весняний цвіт» (1952), «Моя онученька» (1965), «Вітчизну, як сонце любіть!» (1968).

      Після смерті поета у 1965 р. вийшов автобіографічний роман «Третя рота» (написаний ще у 1959 р.) та поема «Розстріляне безсмертя» (була написана у 1960 р.).

       Два інфаркти в 1957-1964 р. значно погіршили стан здоров’я поета, а третій – на початку 1965 р. – став фатальним. 8 січня 1965 р. Володимир Сосюра помер. Похований в Києві, на Байковому цвинтарі.

Твори
 Сосюра В. Всім серцем любіть Україну : вибрані твори / В. Сосюра. – К. : Криниця, 2003. – 608 с. (Б-ка Шевченківського комітету).
Сосюра В. Заборонений Сосюра : вибране з творів / В. Сосюра. – Луцьк : Надстир’я, 1992. – 103 с.
Сосюра В. Любіть Україну : поезії / В. Сосюра. – К. : Знання, 2010. – 200 с. : ілюстр. – (Класна література).
Сосюра В. Мазепа : поема ; Любіть Україну : вірш / В. Сосюра. – Т. : Навчальна книга – Богдан, 2000. – 71 с.
Сосюра В. М. Розстріляне безсмертя : вірші та поеми / В. М. Сосюра. – К. : Український письменник, 2001. – 319 с. : ілюстр.
Сосюра В. Такий я ніжний, такий тривожний… : поезії / В. Сосюра. – К. : Веселка, 1989. – 288 с. : ілюстр.
Сосюра В. Третя рота : роман / В. Сосюра. – К. : Знання, 2010. – 352 с. : ілюстр. – (Класна література).
 Сосюра В. М. Червона зима : вибрані твори / В. М. Сосюра. – К. : Веселка, 1985. –271 с. – (Шк. б-ка).

 

 

Про письменника
Володимир Сосюра // Далекі зірниці. Українська література першої половини ХХ ст. : навч. посіб. / упоряд. В. І. Шкляр, П. П. Орленко. – К., 2001. – С. 209-211.
Володимир Сосюра // Дивосвіт «Веселки» : антол. л-ри для дітей та юнацтва : в 3 т. Т. 2 : Українська література / упоряд. Б. Й. Чайковський. – К., 2005. – С. 118-124.
Володимир Сосюра // Живиця : хрестоматія укр. л-ри XX ст. : у 2 кн. Кн.1 / за ред. М. М. Конончука. – К., 1998. – С. 456-460.
Володимир Сосюра // Новий довідник : українська мова. Українська література / відп. ред. Н. Крупчан, Т. Корольова. – К., 2005. – С. 722-726
Володимир Сосюра // Рідне слово. Українська дитяча література : хрестоматія : у 2 кн. Кн. 2 / упоряд. З. Д. Варавкіна, А. І. Мовчун, М. Ф. Черній. – К., 1999. – С. 144-148.
Володимир Сосюра // Українська література : довід. для абітурієнтів та школярів / В. А. Мелешко [та ін.]. – К., 2012. – С. 353-354.
Володимир Сосюра // Українське слово : в 4 кн. Кн. 2 : хрестоматія укр. л-ри та літ. критики ХХ ст. / упоряд. В. Яременко. – К., 2001. – С. 361.
Володимир Сосюра // Усі українські письменники / упоряд. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева. – Х., 2007. – С. 38-43.
Володимир Сосюра // Усі українські поети / упоряд. Ю. І. Хізова, В. В. Щоголева. – Х., 2008. – С. 286-293.
Кодлюк Я. Володимир Сосюра / Я. Кодлюк, Г. Одинцова // Кодлюк Я. 120 розповідей про письменників. –К., 2006. – С. 135-136.
Оліфіренко С. М. Сосюра Володимир / С. М. Оліфіренко, В. В. Оліфіренко, Л. В. Оліфіренко // Оліфіренко С. М. Універсальний літературний словник-довідник. – Донецьк, 2008. – С. 336-337.
Сосюра Володимир Миколайович // Усі письменники і народна творчість : довід. / Н. І. Черсунова, Р. Б. Шутько, О. В. Козирь [та ін.]. – К., 2007-2008. – С. 285-292.

* * * * *
Костюченко В. Літній мотив в осінній мелодії / В. Костюченко // Літературна Україна. – 2005. – 24 берез. – С. 7.
Романько В. Рано пішов поет із життя… : [В. М. Сосюра] / В. Романько // Літературна Україна. – 2011. – № 4, 27 січ. – С. 13.
 Романько В. «…як я тоді декламував!» : маловідомі епізоди перебування Володимира Сосюри в гайдамаках та у війську Симона Петлюри / В. Романько // Літературна Україна. – 2009. – 31 груд. – С. 2.

Web-бібліографія

Біографія : Володимир Сосюра [Електронний ресурс] // Parta.ua : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.parta.com.ua/ukr/stories/writers/35. – Заголовок з екрану.
Сосюра Володимир : біографія [Електронний ресурс] // Бібліотека української літератури : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.ukrlib.com.ua/bio/printout.php?id=285. – Заголовок з екрану.
Сосюра Володимир Миколайович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://uk.wikipedia.org/wiki/%D1%EE%F1%FE%F0%E0_%C2%EE%EB%EE%E4%E8%EC%E8%F0_%CC%E8%EA%EE%EB%E0%E9%EE%E2%E8%F7. – Заголовок з екрану.
Сосюра Володимир : біографія [Електронний ресурс] // Клуб поезії : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.poetryclub.com.ua/metrs.php?id=133&type=biogr. – Заголовок з екрану.

Підготувала:      зав. відділом інформаційних технологій та бібліографії  Ушлова А. В.