+38 (0332) 24-24-97
+38 (0332) 24-12-61
wifi
img
img img
img

Біобібліографічна довідка «Романтик моря»

23 серпня 2015 року – 135 років від дня народження російського прозаїка

Олександра Степановича Гріна (Гриневського)

Олександр Степанович Грін (справжнє прізвище – Гриневський) народився 23 серпня 1880 року у Слободському – повітовому містечку Вятської губернії, у сім’ї засланого поляка, учасника повстання 1863 року Стефана Гриневського. Через деякий час родина переїхала у Вятку. Початкову освіту отримав вдома. Найбільшим захопленням хлопчика були книги, які вносили у його життя маленькі радощі. Майбутній письменник захоплювався творами Майна Ріда, Жуля Верна, Едгара Алана По, Джонатана Свіфта, Джека Лондона. Продовжив навчання Олександр Грін в земському реальному училищі. Однак незабаром був виключений за сатиричні вірші, що висміювали педагогів. Згодом О. Грін вступив до міського чотирирічного училища, яке закінчив у 1896 році і поїхав до Одеси, мріючи стати моряком та втамувати спрагу пригод. Був матросом, рибалкою, кухарем, вантажником, землекопом, лісорубом, плотарем і навіть золотошукачем. Хлопець зрозумів, що кар’єра моряка не для нього. Добровольцем пішов до царської армії. У 1902 році Олександр Гриневський був зарахований рядовим до 213 Оровайського резервного батальйону. Втім, у армії все викликало протест: жорстокість командирів, їхня безглузда муштра, безправ’я солдат. Тому більшу частину своєї служби Олександр провів у карцері. Цей бунт проти жорстокості та сваволі завершився втечею, яку йому допомогли здійснити революціонери. Тоді ж Гриневський почав читати заборонену літературу, відвідувати таємні збори, проводив революційно-пропагандистську роботу серед матросів (за що у 1903 році був заарештований у Севастополі). Результатом невдалої спроби втекти стало ув’язнення – йому довелося відсидіти близько двох років. Згодом, у 1906 році, Олександра знову заарештували, вже у Петербурзі, і вислали на чотири роки до міста Туринська Тобольської губернії (звідки він втік у Вятку). Під чужим іменем майбутній письменник приїхав до Петербурга.

Літературний дебют письменника відбувся у Москві: у 1906 році надрукували його перше оповідання «Заслуга рядового Пантелеєва». Твір був написаний як агітка, що призначалася для розповсюдження серед солдатів. Майже увесь тираж було вилучено і тільки завдяки тому, що Гриневський підписав його ініціалами «А. С. Г» (а ніхто з працівників видавництва не назвав прізвища автора), письменнику вдалося уникнути нового арешту. Така ж сумна доля спіткала і його брошуру «Слон і Моська».

Першим твором Олександра, що побачив світ, стало оповідання «В Італії». Згодом один за одним починають з’являтися «Цегла і музика», «Марат», «Випадок». У 1907 році під оповіданням «Випадок» уперше з’явився підпис – псевдонім «Грін». Перша збірка Гріна під назвою «Шапка-невидимка» вийшла у 1908 році.

У 1910 році знову арешт у Архангельську губернію, звідки втік і повернувся до Петербурга у 1912 році. Протягом 1912-1917 років О. Грін активно працює, публікує більш ніж в 60 виданнях близько 350 оповідань. Революцію 1917 року О. Грін пережив дуже болісно.

З початком громадянської війни письменника покликали до армії. Вирушив на службу О. Грін з мріями і надією на краще майбутнє, але повернувся важко хворим, без житла і засобів до існування. У відчаї письменник звернувся до Максима Горького, який домовився про лікарню, дістав рідкісні на той час продукти і ліки, допоміг отримати кімнату в Будинку мистецтв і академічний пайок.

Одним з кращих творів О. Гріна є повість-феєрія «Пурпурові вітрила» (1921) – зворушлива і романтична казка, що підносить силу любові й людського духу, справжня поема про диво, яке творить людина своїми руками.

1924 року хворий на туберкульоз письменник переїжджає до Феодосії, де пише найкращі романи: «Блискучий світ», «Золотий ланцюг», «Та, що біжить по хвилях», «Джессі і Моргіана», «Дорога в нікуди».
 У 1930 році Олександр Грін перебрався в селище Старий Крим, де і помер 8 липня 1932 року. На могилі письменника, у Старому Криму, височіє скульптура героїні твору «Та, що біжить по хвилях», а поряд дерево, на якому на знак пошани і любові червоніють стрічки, неначе справжні «пурпурові вітрила». Відкрито музей його імені в будиночку, де письменник провів свої останні дні.

ТВОРИ

Грін О. Пурпурові вітрила / О. Грін ; пер. з рос. І. Андрущенко ; іл. О. Чичик. – Київ : Країна мрій, 2014. – 352 с. : іл. – (Всеволод Нестайко радить прочитати).

Грін О. Пурпурові вітрила : повість / О. Грін ; пер. з рос. ; іл. В. Дунаєва. – 2-ге вид. – Київ : Національний книжковий проект, 2011. – 110 с. : іл. – (Бібліотека шкільної класики. Позакласне читання, 7 клас).

Грін О. Пурпурові вітрила : повість / О. Грін ; пер. з рос. ; іл. В. Дунаєвої. – Київ : Школа, 2007. – 110 с. : іл. – (Світ неймовірних пригод).

Грін О. Пурпурові вітрила ; Та, що біжить по хвилях / О. Грін ; Сент-Екзюпері А. Маленький принц / А. де Сент-Екзюпері ; пер. О. Базилевської; іл. Н. Алімової. – Харків : Школа, 2011. – 384 с. : іл. – (Золота серія «Бібліотека пригод»).

Грін О. Стрімкіша за хвилі : повісті / О. Грін. – Київ : Гамазин, 2008. – 400 с. – («А+В»).

Грін О. Червоні вітрила / О. Грін ; пер. з рос. Л. Кононовича ; іл. О. Стерник. – Київ : Грані-Т, 2007. – 95 с. : іл.

ПРО ПИСЬМЕННИКА

Грін Олександр // Усі письменники і народна творчість : довід. / Н. І. Черсунова, Р. Б. Шутько, О. В. Козир [та ін.]. – Київ, 2007-2008. – С. 513-516.

* * * * *

Васюк Л. Алегорію і символіку семикласники осягають за допомогою компаративу : на матеріалі творів О. Гріна та А. де Сент-Екзюпері / Л. Васюк // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2011. – № 3. – С. 33-36.

Дуденко Н. Віра в силу надії та справжнього кохання у творі О. Гріна «Пурпорові вітрила» : позакласне читання : 7-й клас / Н. Дуденко // Зарубіжна література в школі. – 2012. – № 22 (листопад). – С. 28-35.

Олексієнко Ж. Враження, які стають навчальним матеріалом / Ж. Олексієнко // Всесвітня література в сучасній школі. – 2012. – № 9. – С. 2-3.

Полуянова М. Цикл уроків позакласного читання : 7-й клас : мій конспект / М. Полуянова // Зарубіжна література в школі. – 2015. – № 11-12 (червень). – С. 36-47.

Смовська І. План-конспект уроку за повістю-феєрією О. Гріна «Пурпурові вітрила» / І. Смовська // Зарубіжна література в школі. – 2009. – № 20. – С. 33-37.

Ялтанець Т. Олександр Грін і Україна / Т. Ялтанець // Всесвітня література в середніх навчальних закладах України. – 2011. – № 5. – С. 7-8.

WEB-БІБЛІОГРАФІЯ

Грін Олександр Степанович [Електронний ресурс] // OBLOSYITA.KIEY.UA : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.oblosvita.kiev.ua/6004/biografiya-grina-oleksandra-stepanovicha/. – Заголовок з екрану.

Грін Олександр Степанович [Електронний ресурс] // Parta.ua : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://www.parta.com.ua/ukr/stories/writers/87/. – Заголовок з екрану.

Грін Олександр Степанович [Електронний ресурс] // Відомі люди. Біографії : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://biographie.in.ua/blog/biografija_grina_oleksandra/2012-11-20-750. – Заголовок з екрану.

Грін Олександр Степанович [Електронний ресурс] // Вікіпедія : [веб-сайт]. – Режим доступу: https://uk.wikipedia.org/wiki/Грін_Олександр_Степанович. – Заголовок з екрану.

Грін Олександр Степанович [Електронний ресурс] // Реферати українською : [веб-сайт]. – Режим доступу : http://bukvar.su/biografii/8114-Grin-Aleksandr-Stepanovich.html. – Заголовок з екрану.

Підготувала:                                                           головний бібліограф Юхта М. М.