+38 (0332) 24-24-97
+38 (0332) 24-12-61
wifi
img
img img
img

Твори переможців обласного літературного конкурсу “Думи і мрії” на кращий власний поетичний чи прозовий твір серед учнів 1-11 класів (2014 р.)

І місце
Марина Корольова, учениця 2 класу (с. Поліське Старовижівського р-ну)

Зорі

Як лягаю спати,
Люблю поглядати
На зорі ясні –
Я їх бачу
У своєму сні.

Поки котик спить

Сів котик на канапу.
Та й почав лизати лапу.
Коли лапкою умивсь,
То калачиком скрутивсь.
І так солодко заснув,
Що й про мишечок забув.
Сонька миші не бояться –
У коморі наїдяться.
І картоплі, і крупи.
А ти, коте, спи, спи, спи…

Їжачок

Живе в лісі їжачок –
Спинка з гострих колючок.
Цілий день він мандрував,
Повний кошик назбирав
І ягідок і грибів
Для діточок – їжачків.

 

І місце

Оксана Середа, учениця 5 класу (с. Заброди Ратнівського р-ну)

 

Ранесенько

Прокинусь я ранесенько,

До сонечка всміхнусь.

Умиюся швидесенько,

Довкола подивлюсь

Прокинулись вже квіточки –

Вмиваються в росі.

А павучок на ниточці

Радіє цій красі.

Співає радо пташечка – вітає день новий.

І щось мала мурашечка

Несе в будинок свій.

Метелик теж прокинувся –

Літає по саду.

Корівку подоїли вже,

На луг її веду.

Іду співаю радісно

Веселих я пісень

Бо сонячно і лагідно

Почався новий день.

Сніданок для зайчика

На нашім полі чути хрускіт.

Дивлюсь – то зайчик їсть капусту.

Я підійшла до нього ближче,

А він сховавсь між листям нижче.

Присіла я, а він приліг.

Я тільки встала – він побіг.

Пішла на грядку де морквинки,

А там лежать лиш половинки.

Збирати їх, мабуть, не стану –

Хай буде зайчику сніданок.

І місце

Ірина Дишко, учениця 11 класу (м. Луцьк)

***

Ми дивимось крізь світло Його слова –

Від цього наш ясніє кругозір,

Бо ті ж вітри ще віють по дібровах,

Те саме сонце сходить із-за гір.

Не розгубила ще калина цвіту.

Вітрам гаї шепочуть про своє.

І, де зірки торкають вишень віти,

Дочка при матері вечерю подає.

***

Чого тобі тривожилось, Кобзарю?

Чом між рядків спалахувала лють?

Ти, певно, бачив ті страшні базари,

Де наші люди душі продають.

Ти ще тоді прийдешню знав історію,

Від Бога був Пророк-віщун: либонь,

Із жахом бачив світу крематорії,

Де честь, любов скидають у вогонь.

Передчував новітню яву жлобів,

Як засторогу, слав у слові гнів:

Страшніш за небо, що зчорнив Чорнобиль,

Лиш вичорнені душі земляків.

***

Пора цвітіння білого латаття…

Іскристим цвітом упилась Волинь.

Ті лілії панянки в довгих платтях

В зелені коси потай уплели.

Пірнули хвильки попід білі скалки,

Розбіглись рвучко і зійшлися знов…

А може, то шевченківські русалки

Комусь жадають дарувать любов?

Леліє душу видиво латаття,

Як пам’ять сколихне тонке весло

Дитинства, що за хмари пелехаті

Навіки вже від мене попливло.

***

Дерева, не хитайте осудливо кронами,

Не бурчіть падолистом. Ну, хто вас просить?

Ну і що, як цілує устами півонними

В перукарні ні разу не кошені коси?

Ну і що, як пісок ще з дитинства в кишені,

Бо літа наче перші тендітні квітки?

Хай блакитна душа, а думки іще зовсім зелені.

Відверніться, дерева, хай і я поцілую-таки.